Якушинецька бібліотека: 15 травня - Всесвітній день вишиванки!

Якушинецька бібліотека

15 травня День вишиванки

День вишиванки. Це великий день,

Бо люди згадують сім’ю, родину.

Як шила мати і вела пісень,

Сорочку гарну вишивала сину.

Лягав собі узор на полотні,

А мати шила і думки вплітала.

Так долю вишивала день при дні,

Щоб добра доля сина не минала.

А як же вишивала рушники

І дарувала дітям на дорогу…

Щоб діти подолали всі шляхи

Й верталися до рідного порогу.

В тих вишиванках думи і пісні,

Про щастя мрії, туга за синами,

Тривога вічна, гарні дні ясні,

До Бога звернення — молитва мами.

В бібліотеці до цієї дати оформлено книжкову виставку інсталяцію "Бережи українське, носи вишиванку".

https://www.facebook.com/groups/593752491068627

Дашковецька бібліотека

Бібліотекарі КЗ "Публічна бібліотека Якушинецької сільської ради" активно долучилися до благодійного фестивалю з нагоди Дня вишиванки під назвою «Threads of Ukraine – нитки, що з’єднують покоління».

У межах заходу було створено яскраву фотозону "Вишиванка", організовано благодійний продаж ароматного чаю та домашніх пиріжків, а також проведено два творчі майстер-класи: з вишивки крутяної сорочки та «Вишиванка в нашому серці», які викликали велику зацікавленість у відвідувачів.

Усі кошти, зібрані під час заходу, а саме 670 гривень, були передані організаторам фестивалю на підтримку благодійної справи.

https://www.facebook.com/groups/688696368507805

Бібліотека села Пултівці

Сьогодні ми відзначаємо день вишиванки. Вишиванка не просто красиве вбрання, це- уквітчана українська душа, красива, багата, наповнена любовʼю до всього світу. Цього дня тисячі людей підтримують одну з найголовніших традицій наших пращурів, одягаючи рясно вишиті сорочки.

ЯК З'ЯВИЛАСЬ ВИШИВАНКА.

В одному з українських сіл жила бідна жінка, в якої було четверо дітей - два сини та дві доньки. Діти тішили матір турботою та працьовитістю, були слухняними та добрими.

Йшов час, діти підростали, і колись маленькі хлопчики стали дужими парубками. Одного сонячного дня вони підійшли до матері та попросили її благословення в дальню дорогу, в яку брати зібрались вирушати. Сльози виступили на очах у матері, вона благословила синів та почала збирати їх в дорогу. Весь день жінка, не покладаючи рук, пекла хліб та варила узвар. Вже надвечір любляча мати сіла шити сорочки для парубків. Ось і день добігає кінця, ніч тихо опускається на луги та поля, а жінка дошиває останню сорочку.

Надворі вже було темно, коли мати присіла біля сплячих синів, вона довгий час дивилася на них лагідним, люблячим та ніжним поглядом. Незчулась вона як задрімала.

І наснився жінці дивний сон: ніби хтось тихенько та легенько ходить по хаті, тягне до неї руки, а в руках сорочки. Але сорочки не звичайні, а з вишивкою на шиї та рукавах, там були і квіти, і листя, і червона калина. Кольорів було небагато: чорний, червоний і зовсім трохи жовтого та зеленого. Довго мати розглядала вишивку та милувалася нею, аж поки не почула голос:

“Виший і ти малюнок цей, тоді твої сини будуть міцні та здорові. Бо чорна нитка - то земля українська, червона - сонце, що гріє небосхил, жовта - то нескінченна любов матері, а зелена - молода травичка навесні”.

Прокинулась жінка, глянула на дітей, вони солодко спали. Взялася вона вишивати сорочки, як уві сні. Вколола голкою тканину і сталося диво - з’явився цілий візерунок. З першими променями сонця всі сорочки були вишиті. Сини подякували матері за турботу, вмилися чистою та прохолодною водою з криниці, посідали на коней та вирушили в далеку дорогу. Жінка з доньками ще довго стояли, дивлячись парубкам вслід та шепчучи молитви.

Минали дні, минали ночі, вже три роки пройшло з того часу, як брати вирушили в дорогу. Одного ясного дня, коли ще роса на траві блищала, заїхали у двір двоє молодих козаків. І полилися сльози гордості у матері, бо впізнала вона своїх синів, а донечки не могли намилуватися братами та розпитували їх про довгих шлях вдалечині від рідного села.

Сини вклонилися матері та подякували їй:

“Рідна матуся, ми повернулися додому живими, здоровими та повними сил, бо скрізь нас оберігала твоя любов та турбота”.

З тих самих пір український народ почав вишивати сорочки для парубків та чоловіків, щоб зберегти їх силу та мужність. Згодом дівчата почали робити яскраву вишивку й на своєму одязі, там були: квіти, листя, калина. І стало жити прислів’я серед українців:

“Яка сорочка - така й господиня буде!”

Ось така легенда про вишиванку.

https://www.facebook.com/groups/236002624724363

Лукашівська бібліотека

15 травня - Всесвітній день вишиванки!

Зі святом нашої культури, сили й національної єдності!

Сьогодні одягаємо не просто одяг — ми вдягаємо нашу історію, душу й нескорений дух України. Вишиванка — це наш генетичний код, символ єдності, краси та сили.

У цей день хочеться подякувати всім, хто береже та примножує українські традиції. Нехай вишиті орнаменти надихають нас на добрі справи, а наша культура процвітає з покоління в покоління.

Одягайте вишиванку з гордістю — і несіть Україну в серці щодня!

В Лукашівській бібліотеці представлена книжкова виставка "Вишивана доля України" і пройшла народознавча година "У рідному краї цвітуть вишиванки".

https://www.facebook.com/groups/1090227011450146

Ксаверівська бібліотека

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ У БІБЛІОТЕЦІ.

Вишиванка - наш оберіг, відображення культури українського народу, багатства її традицій, глибини історії.

Сьогодні з нагоди Дня Вишиванки у Ксаверівському СК відбувся "день відкритих дверей" на створену спільно з працівниками Ксаверівської бібліотеки, фотозону прийшло багато гостей... І всім усе дуже сподобалось...

Всіх зі святом! Слава Україні!