РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ

             У період коли наша улюблена, квітуча, багата УКРАЇНА у небезпеці, ми усі разом виконуємо одну спільну справу - Допомагаємо нашим захисникам . Виготовляємо "кікімори", плетемо маскувальні сітки, готуємо смаколики, донатимо. Щоб наші хлопці повернулися скоріше до рідних домівок, обгорнули свої сім'ї теплом,любов'ю, увагою.

Нехай їх оберігає Бог.

Разом до ПЕРЕМОГИ!!!

37 роковинам трагедії на Чорнобильській АЕС присвячується

 В Якушинецькій громаді відбулась зустріч голови сільської ради Василя Романюка із місцевими учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС.

«Зараз увага усіх українців прикута до війни, проте ми не маємо права забувати про Вас, людей, котрі захищали нас від ядерного лиха. Бажаю Вам, міцного здоров’я і усім нам якнайшвидшої перемоги.

Маємо в нашій громаді спілку ГО «Ліквідатор», яку очолює Юрій Бойцун, вона налічує 71 учасника, сьогодні обов’язково маємо вшанувати пам’ять трьох ліквідаторів хвилиною мовчання, вони минулого року пішли у засвіти», - зауважив Василь Романюк. Окрім слів вдячності, ліквідаторам вручили грошові премії.

Писанкове мереживо

Якушинецька бібліотека

Писанкарство – давня українська традиція розписувати (розфарбовувати) яйця до Великодня. Щоб виготовити писанку, окрім бажання, потрібне неабияке терпіння і знання секретів писанкарства. І саме ці знання споконвіку передавалися з покоління в покоління. З кожним роком все більше і більше повертаються давні звичаї та традиції, отак і в нашій бібліотеці був проведений народознавчий захід з писанкарства «Писанкове мереживо», на якому була представлена книжково – ілюстративна виставка – інсталяція «І дзвін співає до небес: Христос Воскрес!», та проведено майстер – клас «Великодній декор» для бабусь, матусь і їхніх діток.

Майстер – клас настільки сподобався нашим матусям, що вони відвідали нашу бібліотеку ще раз привівши з собою своїх подруг.

Виводить мама дивним писачком

По білому яйці воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках

Із цибулиним золотим узваром,

З настоями на травах і корі,

На веснянім і на осіннім зіллі –

І писанка оранжево горить

У філіграннім сплетенні ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,

То вже дзвенить, як згусток сонця,

Буяють буйно квіти у росі,

Олені бродять в березневім соці.

І стилізовані сплітаються сади

У маєві густих обрамлень,

Мереживом найтоншим мерехтить

Геометричний космацький орнамент.

https://www.facebook.com/photo?fbid=1389797201839386&set=pcb.1389798185172621

Дашковецька бібліотека

Існує дуже багато видів фарбування яєць, одним з них є - декупаж.

Сьогодні в бібліотеці була презентована книга Тетяни Дубіч " Диво - писанка", та проведено майстер-клас з декупажу для вихованців гуртка " Умілі ручки"

Усі ми полюбляємо подарунки, а особливо коли вони з сюрпризом.

В нашій бібліотеці можливо прочитати багато книг про сюрпризи, скрині з скарбами, таємні подарунки та багато іншого. Це книги як для дітей, так і для молоді і дорослих.

Напередодні великого християнського свята Великодня дітки виготовили подарункові кошички - сюрпризи з паперових стаканів, в які з легкістю поміщається писаночка та цукерочки.

В нашій бібліотеці продовжується підготовка до Великодня. Проведено народознавчий захід , на якому була оформлена виставка інсталяція " Пише писанки бабуня, пише мама, пишу я", пройшла презентація книг по писанкарству , та проведено майстер-клас з писанкарства та травлення.

Діти просто неймовірні, вони вперше тримали в руках писачки, а писанки написали такі, наче професіонали, саме такі старанні дітки і нестимуть в майбутнє традиції і звичаї нашого народу.

https://www.facebook.com/groups/688696368507805

Ксаверівська бібліотека

Сьогодні 7 квітня у клубі села Ксаверівка було проведено воркшоп по пискарству , під назвою -« Сонечко в долонях» ( написання писанок). Для дітей четвертого класу разом із класоводом та директором школи Слободянюк Оксаною Вікторівною, бібліотекарем Валентиною Корнелюк та завідувачем клубу Людмилою Іванюк та працівником ІРЦ Зоряною Савчук. Майстриня Добрянська Вікторія Володимирівна , розказала дітям , та показала як пишеться писанка,

ознайомила дітей з правелами написання писанки писачком . Дітям дуже сподобалось , хоч з першого разу їм було важко, але вони справились із завданням .

Намалюю писанку, намалюю

Коника гривастого намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю

Соловейка-любчика намалюю.

Писанка, писанка,

Веселковий цвіт.

Писанка, писанка,

Твій дитячий світ.

https://www.facebook.com/groups/243866933899881

  

Бібліотека - філія Микулинці

Свято Пасхи недалечко,

Люди звичай бережуть,

- Розмальовують яєчко,

Пишні пасочки печуть.

Проведено майстер - клас по писанкарству "Писанка в українській культурі та

традиціях", та оформлено тематичну поличку " Світле свято пасхи"

Бібліотека села Некрасове

Писанка - одна із стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення і віру.

От і наші дітки мали змогу познайомитися із технікою предків, взявши в руки писачок і спробували написати писанку.

https://www.facebook.com/groups/581447082811990

                     

Міста героїв

  Міста Героїв

До першої річниці початку визволення українських міст.

Минулої весни завдяки вражаючим успіхам наших Збройних сил, а також сміливості українського народу у боротьбі з підступним ворогом розпочався шлях до звільнення України від російських окупантів.

Міста - Герої - це українські міста великих людей, які відважно борються з ворогом та чинять спротив.

До вшанування цих подій у бібліотеці з дітьми проведено акцію "НЕЗЛАМНІ МІСТА-ГЕРОЇ УКРАЇНИ".

и ещё 10

Все реакции:

22Вы, Оксана Юрченко, Тетяна Тромпінська и ещё 19

МІСТА ГЕРОЇ

  Історія сім'ї з Херсонщини Дмитра, Ганни та їх трьох чудових діточок, які пережили жахіття окупації. Це розповідь про їх нелегкий шлях до нашого мальовничого села. Доброзичливі люди, чудові привітні діти стали частиною нашої сільської громади.

Ми молода сім’я… На момент початку повномасштабного вторгнення нашій родині було всього півроку…

Перший Новий Рік разом. Безліч планів… Ремонт будинку в Дар’ївці, Переобладнання будинку в Херсоні для доньки… Нові проекти в чоловіка… Підготовка до літнього сезону на морі в Залізному Порту в мене… Школяр і дошколярик… 23.02.2022 донька стажується на першу роботу…24 має вийти в перший робочий день..

П’ята ранку…24 лютого… Телефонний дзвінок від однокласника…

АНЮ! Почалася війна!!! Чорнобаївку обстріляли! Антонівку!

Перший день…то було нерозуміння…небажання розуміти, що таке взагалі могло статися! Ми поїхали в магазин…щось купляли… Потім я робила котлети…відбивні…набивала тим морозилку… Чоловік з дітьми пиляли дрова, на випадок, що не буде світла і газу…щоб топити… І то фсьо під гучну українську музику!

Люди почали виїздити. Чи було страшно??? Дуже! Чоловік спочатку вмовляв їхати…потім лаявся… Питання в тому, що тільки в мене є водійське посвідчення. Певно, якби чоловік мав права, він би просто загрузив мене в автівку і вивіз із дітьми… а я була наче в ступорі якомусь… Як я поїду?? Куди?? Троє дітей??? В мене просто не було ані сил…ані взагалі хоч крихти енергії… ЦЕ НАШ БУДИНОК, НАШЕ СЕЛО, НАША КРАЇНА!!! Чому я взагалі маю тікати???

Потім ми чули усі бої на Антонівському мосту.. Цілодобово був ввімкнений телемарафон єдиних новин… Тоді ж облаштували сховище… В підвал знесли диван…зробили там велике ліжко на п’ятьох…Запас їжі і води…біотуалет…іграшки малому…обігрівач…кожному рюкзак з найнеобхіднішим. Навчилися спускатися до підвалу за 25 секунд з будь-якої точки двору.

Що найважче в окупації? СТРАХ. Він не проходить… Це не страх, що не буде шо їсти, а той…що прийдуть.. І за себе боїшся найменше.. Діти.. Гарнюня-донька 18 років… Її навчили за 5 секунд ховатися за диван…наче її не існує в будинку. І режим тиші і світломаскування. Щоб жодним чином не привернути зайву увагу окупантів.

Ми провели в окупації три місяці… Переломним моментом стало те, що в селі призначили окупаційну владу і почалися сильні фільтрації… Я керівник місцевої громадської організації.. Розуміла, що рано чи пізно прийдуть. Було прийнято рішення про виїзд…

Ми їхали через Давидів Брод… Величезна черга автівок… Водійка одразу попереджає, що з дороги не сходити…всі «справи» поряд з автівкою…бо за обочиною безліч «сюрпризів» від окупантів… Нарахували більше п’ятидесяти блок-постів дорогою.. На кожному зупинка…перевірка документів…догляд чоловіка з роздяганням до поясу…Спека… Майже сім годин перед останнім рашиським блок-постом… Розуміємо, що якщо не встигнемо пройти цей пост…то треба буде вертатися. Люди в черзі вже третю – четверту добу… А далі «сіра зона». І там так гучно…що сердце просто падає до п’ят…і трясеться земля…

Діти! Мої сонечки! Я ними просто захоплююсь!!! Така дорога…а вони такі розумнички.

Ми вже були перед першим українським блок-постом, коли в нашу колону «прилетіло»… Це було позаду… нас не зачепило… Загинули люди…

Потім ночівля в Кривому Розі в хостелі. Наступного дня електричка до П’ятихаток…вночі пересадка на потяг до Вінниці… Зранку прихали…з вокзалу зателефонували на гарячу лінію…там нас спрямували у гуртожиток… В чоловіка був знайомий з Вінниці…волонтер…то він нас і познайомив з Людмилою.. Отак ми і потрапили до Широкої Греблі.

Дуже довго ми звикали до тиші…Ще довго здригалися від стуку дверей… В грозу в дітей була істерика.. Тільки через місяць діти почали голосно розмовляти і сміятися вголос… Ще й досі ми говоримо один одному про всі свої пересування по двору.

Окупація це те…про шо не хочеться говорити… Це те, про що хочеться звернутися клубочком і тихенько плакати… Це боляче…і нічого з тим не зробити, бо в окупації від тебе нічого не залежить. Ти боїшся. Просто завжди і всього. І сумно…і незрозуміло…ЧОМУ? І НАЩО?

Отака наша історія… Звісно, це краплина…Та я хотіла більше розповісти про почуття…ніж про щось інше…

Все реакции:

27Вы, Тетяна Тромпінська, Галина Антонюк и ещё 24