День народження Володимира Миколайовича Сосюри

 Бібліотека села Широка Гребля

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!..

Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве, Донецька область. Дитячі роки поета минали в селі Третя Рота (нині м. Верхнє. Про цей дивовижний край Сосюра пізніше образно розповів у автобіографічному романі "Третя Рота". З одинадцяти років хлопець пішов працювати до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурався випадкових заробітків. Початкову освіту здобував під опікою батька, кресляра за фахом, який працював і вчителем, і писарем, і адвокатом, і шахтарем.

Володимир Миколайович прожив не легке життя. Не один раз він стояв у житті перед вибором, як йому бути?

У своїй поемі "Два Володьки" він пише:

– Рвали душу мою

два Володьки в бою,

і обидва, як я, кароокі,

і в обох ще незнаний,

невиданий хист.

Рвали душу мою –

комунарі націоналіст.

Націоналіст і комуніст жили в його Українській Душі. Але він безмежно любив свою Неньку-Україну!.. У роки лихоліття в його Душі яскраво, потужно бриніла синівська любов до України.

Під час Другої Світової війни у вірші "Любіть Україну" він висловлює свою безмежну любов до рідної України.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

1944 р.

Усі реакції:

4Ви та ще 3