Лукашівська бібліотека
... Історія нас горем вчить,
Щоб не забулось незабутнє.
Бо там, де пам'ять не мовчить,
Там щастям повниться майбутнє .
Наталія Погребняк.
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни росії проти України. Сучасні трагічні події засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.
До цієї скорботної дати для користувачів бібліотеки підготовлена книжкова виставка- пам’ять і пройшла патріотична година "Чорна тінь Голодоморів".
Також сьогодні о 16.00 год. на знак вшанування пам'яті невинних жертв Голодоморів відбудеться акція "Запали свічку", як вияв скорботи за загиблими та віри в перемогу Українців у боротьбі за вільну Державу-Україну.
ВІЧНА, СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ ВСІМ БЕЗНЕВИННИМ ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРІВ В УКРАЇНІ.
https://www.facebook.com/groups/1090227011450146
Ксаверівська бібліотека
До Дня пам'яті жертв Голодомору а бібліотеці відбувся перегляд виставки- пам'яті "Народом прокляті роки", що інформує про події та глибокий слід залишений голодоморами в Україні. Ця виставка дозволить вам відчути масштаби трагедії та зрозуміти її наслідки.
Це велике людське горе відображено в художній літературі, наукових статтях, документах, свідченнях.
Ці твори бентежать душу, наповнюють серця пекучим болем.
Також на знак вшанування пам'яті невинних жертв відбулось покладання квітів до пам'ятного знака Голодомору працівниками клубу, бібліотеки та центра інклюзивної освіти.
Ми маємо знати ,щоб пам'ятати ,щоб вижити....
Пам'ятай, щоб ніколи не повторилося .
Разом з родиною запали свічку пам'яті.
https://www.facebook.com/groups/243866933899881
Бібліотека села Пултівці
День жалю... День скорботи, печалі
Запалив нашу пам’ять. Свічки –
Це ті душі, листочки опалі,
Хто став тінню в голодні роки.
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років. В цей день ми згадуємо тих, хто став жертвою тодішнього режиму і прийняв мученицьку смерть. Голодомор є національною трагедією і окремою сумною та гіркою сторінкою в історії українського народу. Сьогодні, на жаль, ми не можемо повернути час назад та виправити ті лихі події далеких років. Та наш синівський обов’язок – зробити все, аби
зболена пам'ять про заморених голодом, розстріляних, закатованих була живою для нинішніх та прийдешніх поколінь.В ці скорботні листопадові дні схилімо голови перед світлою пам’яттю тих, кого забрала голодна смерть.
В бібліотеці розгорнуто виставку інсталяцію «Голодомор - біль душі і пам‘ять серця»
https://www.facebook.com/groups/236002624724363
Бібліотека села Широка Гребля
Книга яка не залишить байдужим читача. Я прочитала багато про Голодомор в Україні в 30-ті роки. Це був жахливий період в історії нашої країни. Але я не думала, що багато чого ще не знаю про життя українців в ті часи.
Світлана Талан – це неперевершена українська письменниця. Так реально описати події 30-х років
мало кому вдається. До чого були доведені люди, коли їли своїх дітей? В книзі є епізод, де жінка зварила суп, в якому плавали пальчики її сина. До речі, до Голодомору ця жінка була місцевою знахаркою, допомагала своїм односельчанам, багатьох урятувала. Від голоду люди божеволіли, їли навіть дітей і залишали їх перед дверима дитячого притулку, сподіваючись, що там вони виживуть.
Головна героїня Варя була з заможної родини, її батьки вміли хазяйнувати, але під час колективізації прийшлося віддати геть усе нажите добро. А потім голод і Варі прийшлося рятувати своїх дітей. На щастя, це їй вдалося. Моторошно читати про те, що люди ховали мізерні залишки їжі в могилах своїх родичів, сподіваючись, що там точно не знайдуть. А ще їли власних котів і коржики з липової тирси.
https://www.facebook.com/profile.php?id=100082566430901
Якушинецька бібліотека
День пам'яті жертв Голодомору 2024: 91 рік від часів трагедії
Дмитро Білоус
ТИ КАЖЕШ, НЕ БУЛО ГОЛОДОМОРУ?
Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерна вимели до тла?
Як навіть мариво виймали із печі
І забирали прямо із горшків.
Окрайці виривали з рук малечі,
із торбиночок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чого ж тоді, як був і урожай,
Усе сиціль викачували з двору, —
Греби, нічого людям не лишай!
Хто ж села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський молох світ нам затуляв!
Я бачив сам оту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах...
А кажеш — не було голодомору?
Наприкінці листопада в Україні проводиться День пам'яті жертв Голодомору. У цю скорботну дату ми вшановуємо пам'ять мільйонів українців, які померли через влаштований радянською владою штучний голод. 31 країна світу визнала Голодомор актом геноциду проти українського народу.
Масовий голод 1932-33 років зачепив більшість українських регіонів. Майже в кожній родині є старші члени родини, які зберегли пам'ять про страшну трагедію. А завдання сучасних українців - передати знання про Голодомор майбутнім поколінням.
В приміщенні бібліотеки оформлено книжкову виставку - реквієм " Голодомор - геноцид проти квітучої нації".
https://www.facebook.com/groups/593752491068627
Немає коментарів:
Дописати коментар